П ересопницьке Євангеліє

1. Пересопницьке Євангеліє

2. Зміст 1 Написання 2 Матеріал, виконання 3 Історична реліквія 4 Мовознавче значення Євангелія 5 Культурознавча парадигма Євангелія 6 Історія 7 Символіка Євангелія 8 Пересопницьке Євангеліє ,сторінки 9 Присяга першого Президента 11 Література

3. Написання Замовниками та меценатами виступали волинські князі: Анастасія Юріївна Заславська-Гольшанська, її зять і дочка — князі Іван Федорович та Євдокія Чарторийські. Писець Пересопницького Євангелія — Михайло Василієвич, син сяноцького протопопа, працював над створенням пам'ятки під керівництвом архімандрита Пересопницькогомонастиря Григорія. Робота була розпочата 15 серпня 1556 р. в Заславському монастирі на Волині (нині місто Ізяслав Хмельницької області), завершена — 29 серпня 1561 р. в Пересопницькому монастирі (тепер Рівненський район Рівненської обл.). Творилася книга майже п'ять років зі значною, не з'ясованою досі перервою: розпочато її 15 серпня 1556 у Заславському монастирі при церкві Святої Трійці, де цього ж року написано Євангеліє від Матвія, а завершено переклад усіх інших Євангелій з додатком Післямови і Місяцеслова 1561 р. Мініатюра «Євангеліст Іоанн з Прохором»

4. Матеріал, виконання Другим аспектом цінності книги єхудожнєоформлення, боїїорнаментація, створена в народному українськомустилі, розміщення тексту, виписуваннякожноїлітеричіткимгарним уставом (різновидом письма зчітковикінченимиіоформленимилітерами) свідчить про високиймайстернийрівеньнаціональнихмистців. Цимтворціунікальної книги намагалися довести, щоукраїнськахудожня культура маєвагоміцінності у світовомумистецтві, які не єгіршимивід тих, що несли представникиколоніалізму. Вага книги 9 кг 300 г. Фото сторінок Пересопницького Євангелія (оригінал)

5. Історичнареліквія Пам'яткаміститьунікальнийматеріал для вивченняісторіїукраїнськоїмови на всіхїїрівнях та взаємодіїнароднорозмовнихікнижнихелементів в українськійлітературно-писемніймовіXVI ст. У нійчіткопроступаютьрисиживоїнародноїмови. На фонетичномурівніценаявністьнароднорозмовноїфонеми И переднього ряду високогопідняття, українськірефлекси ятя, перехідо, е в івновозакритомускладітощо. На морфологічномурівнізасвідченовеликукількістьваріантів за рахунокзакінчень, властивихживомовнійпрактиці. Синтаксична структура виразноукраїнська. Пересопницьке Євангеліє – святиня українського народу

6. Мовознавчезначення Євангелія Книга свого часу стала дорогоціннимчинникомутвердженняживоїукраїнськоїмови, бопоявиласятоді, коли католицизм, щопослуговувавсялатиною, підтримувавколонізацію, тобтопольське панство і короля, а православ'язцерковнослов'янськоюмовою, доповненоюукраїнськиминароднимиелементами, стало релігієюпригнобленихверствукраїнського народу. Боротьбаміжцимирелігійниминапрямамибула, по суті, ідеологічноюборотьбою. Для пригнобленоїідеологіїпредставникиукраїнськогосуспільствавідчували потребу утверджувати живу українськумову в релігійних текстах. У той час здійсненочимало таких перекладів: Четія — 1489 р., ВолинськеЄвангеліє— 1581 р., Крехівський апостол —XVI ст. та ін. Але найвизначнішоюпам'яткоюзмовногопогляду став переклад канонічногоПересопницькогоЄва Сторінка з орнаментними прикрасами

7. Культурознавча парадигма Євангелія Пересопницьке Євангеліє засвідчує загальний високий рівень української культури, що виявляється у справі книговидання, яка в той час була однією з найвагоміших у суспільному розвитку, у виконанні писемних форм, розміщенні тексту, способі перекладу, створенні так званих сумаріїв, у яких викладено зміст розділів, витворенні високої перекладацької стилістики. Сторінка з ініціалом

8. Історія З часу свогозавершенняпам'ятказнаходилася в Пересопницькомумонастирі. З 1600 р. до 1701 р. історіяїїпобутуванняневідома. 17 квітня 1701 р. вона булаподарованагетьманомУкраїниІваном Мазепою до Переяславського кафедрального собору. З 1799 р. зберігалася в бібліотеціПереяславськоїсемінарії, згодом — у Полтавськійсемінарії, в Полтавськомуісторико-краєзнавчомумузеї, взаповіднику «Києво-Печерська лавра». З 1948 року — у відділірукописівБібліотеки АН УРСР (ниніІнститутрукописівНаціональноїбібіліотекиУкраїниім. В. Вернадського), де йзберігається. Пам’ятний знак на честь виходу в світ Пересопницького Євангелія (с. Пересопниця Рівненського району).

9. Символіка Євангелія Починаючи з 1991 року, стало традицією під час присяги Президента на вірність народові України поряд з Конституцією України та Актом проголошення незалежності України класти Пересопницьке Євангеліє як найдорожчу духовну святиню.

10. ПересопницькеЄвангелієсторінки

11. Дані про книгу Пересопницьке Євангеліє – книга вагою 9 кг 300 гр., написана пізнім статутом на пергаменті.Книга складається з 482 пергаментних листів форматом 380х240мм2, пронумерованих олівцем в правому нижньому кутку (ймовірно, у 1948 р.). Чисті листи 1-1 зворот, 19 зворот, 20 (з пізнішим записом), 128, 203 и 340.Пергамент двох видів:1) на стор. 22-74 – білий, тонкий, високої якості;2) на інших сторінках рукопису – жовтуватий, щільний.

12. Присяга першого Президента У четвер 5 грудня 1991 року на урочистому засіданні Верховної ради вперше пройшла церемонія інавгурації президента України. Кравчук. Клялся первым

13. Література Дубровіна Л.А., Гнатенко Л.А. Археографічний та кодикологічний опис Пересопницького Євангелія [Електрон. ресурс] Думитрашко Н. Замечательная рукопись Полтавской семинарии — Пересопницкое євангелие. — Полтава, 1874. — 29 с. Житецкий П.И. Описание Пересопницкой рукописи XVI в. с приложением текста Евагнелия от Луки, выдержек из других евангелистов и 4-х страниц снимков. — К., 1876. — 79 + 4 с. Грузинский А.С. Палеографические и критические заметки о Пересопницком евангелии. — С.-Петербург, 1912. — 37 с. Запаско Я. Мистецькі рукописні пам'ятки України. — Львів, 1997. — 80 с. Історія церкви та релігійної думки в Україні. — К.: Либідь, 1994. — Кн. 2. — С. 53-55. Пересопницкое евангелие // Украинский советский энциклопедический словарь / Под. ред. А.В. Кудрицкого. — К., 1988. — Т. 2. — С. 655. Пересопницьке євангеліє // Енциклопедія українознавства. Перевидання в Україні. Репринтне відтворення видання 1955-1984 років. — Львів, 1996. — Т. 6. — С. 2014. Полтавщина: Енциклопедичний довідник. — К.: УЕ, 1992. — С. 644. Франко І. Історія української літератури. Часть перша. Від початків українського письменства до Івана Котляревського // Іван Франко. Зібрання творів у п'ятдесяти томах. — К., 1983. — Т. 40. — С. 222-223.

14. THE END