РОЛЬ ВІРУСІВ

1. РОЛЬ ВІРУСІВ У ПРИРОДІ ТА ЖИТТІ ЛЮДИНИ Лебідь Ю. О., Рибальська ЗОШ

2. РОЛЬ ВІРУСІВ У ПРИРОДІ • Вірусипоширені у природіповсюдно. Вони уражаютьусігрупиживихорганізмів. • Репродукціявірусів у природіпідтримуєтьсярізнимиорганізмами: бактеріями, грибами, найпростішими, рослинами, тваринами. Наприклад, комахи часто страждаютьвідвірусів, якінакопичуються в їхніхклітинах у вигляді великих кристалів. Рослининерідкоуражаютьсядрібнимиі просто побудованимиРНК-вміснимивірусами. Цівірусинавіть не маютьспеціальнихмеханізмів для проникнення у клітину. Вони переносятьсякомахами (якіживлятьсяклітинним соком), круглими червами іконтактним способом, заражаючирослинувнаслідокїїмеханічногоушкодження. • Вірусиєзбудникамибагатьохнебезпечних хвороб тваринілюдини. Вони передаютьсяпід час безпосередньогофізичного контакту, повітряно-краплинним шляхом та іншими способами. Вірусиможутьпоширюватисяорганізмами-переносниками (вірус сказу переносять собаки йкажани, вірусгрипупередаєтьсявідлюдини до людинитощо) Описано приблизно 500 вірусів, якіуражаютьтеплокровниххребетних, іпонад 300 вірусів, щоуражаютьвищірослини. Деяківидираковихпухлин у тваринілюдинимаютьвірусну природу (онко-віруси). Віруси рослин не інфікують людину, тварин і бактерії, віруси бактерій – відповідно рослини і тварини, віруси людини і тварин – рослини і бактерії. ЦІКАВО ЗНАТИ Лебідь Ю. О., Рибальська ЗОШ

3. РОЛЬ ВІРУСІВ У ПРИРОДІ Пристосування вірусів до паразитизму проявляються в різноманітності способів ефективного зараження хазяїв. Лебідь Ю. О., Рибальська ЗОШ

4. ЯК ЛЮДИНА ВИКОРИСТОВУЄ ВІРУСИ У біологічному методі боротьби зі шкідливими видами (личинками кровосисних комарів, шовкопряда-недопарки тощо). В генетичнійінженерії • Учені вважають, що віруси відіграють певну роль і в еволюції прокаріот, оскільки можуть передавати спадкову інформацію від одних особин цих організмів до інших, як у межах одного виду, так і між різними, вбудовуючись у спадковий матеріал клітини-хазяїна. За їхньоюдопомогоюпевний ген, виділенийзіншогоорганізмуабосинтезований штучно, можнапереносити в клітинибактерій. Так забезпечується синтез речовин, необхіднихлюдині (наприклад, гормону інсуліну для лікуванняцукровогодіабету, захиснихбілків-інтерферонів). Наприклад, проблему масовогорозмноженнякролів в Австралії, щозагрожуваловиснаженнюпасовищ, вдалосярозв’язати за допомогоювірусу, якийефективнознизивчисельністьцихтварин. !Застосовуючивіруспротишкідливого виду, треба попередньопереконатися, чи не вражатимевінйіншіорганізми. РОЛЬ ВІРУСІВ У ПРИРОДІ ПОЛЯГАЄ У РЕГУЛЯЦІЇ ЧИСЕЛЬНОСТІ СВОЇХ ХАЗЯЇВ Лебідь Ю. О., Рибальська ЗОШ

5. Шляхи передачі вірусів ПРИ СТАТЕВИХ КОНТАКТАХ Проявлення вірусу герпесу на губах людини Імунодефіцит людини, гепатит С, герпес Лебідь Ю. О., Рибальська ЗОШ

6. ТВАРИНИ • РОСЛИНИ вірусНі ЗАХВОРЮВАННЯ Вірус жовтої мозаїки турнепсу, тютюнової мозаїки, карликової кущистості, бронзовості томатів • Ящур великої рогатої худоби, рожисте запалення у свіней, чума птахів, міксоматоз кролів, сказ собак, лисиць, котів… З’являються жовті цяточки на листках, зморшкуватість, карликовість листків; затримання росту рослин, загибель рослин, зменшення врожаю. Смертельні наслідки для тварин, економічні збитки для людини, інфікування людини (пташиний грип, сказ…). Рослина тютюну, уражена вірусом тютюнової мозаїки Лебідь Ю. О., Рибальська ЗОШ Схема будови вірусу тютюнової мозаїки

7. Епідемічний процес виникає і підтримується тільки за умови спільних дій таких первинних чинників ЕПІДЕМІОЛОГІЯ • Не завжди потрапляння вірусу до організму призводить до розвитку хвороби. Це залежить від чутливості хазяїна, стану його імунної системи, концентрації вірусних частинок та їхньої патогенності (здатності спричиняти патологічний процес). • Сприятливі умови для поширення вірусів призводять до спалахів епідемій інфекційних захворювань (від грец. епідемія – поширена в народі хвороба). • Науку, яка досліджуєпричини виникнення і поширення інфекційних хвороб та застосовує отримані знання для боротьби з ними, називають епідіміологією. ГОЛОВНЕ ПОЛОЖЕННЯ ЕПІДЕМІОЛОГІЇ Данило Кирилович Заболотний український вчений, який зробив значний внесок у розвиток епідеміології наявності джерела збудника здійснення механізму передачі збудника високого ступеня сприйнятливості популяції хазяїв до інфекції Лебідь Ю. О., Рибальська ЗОШ

8. НАЙСТРАШНІША ЕПІДЕМІЯ • В переліку значних катастрофічних подій, які спіткали людство за всю його історію, одне з чисельних місць посідає епідемія вірусу грипу 1918 р. – “іспанка”. • Пандеміяпочалася в останнімісяціПершоїсвітовоївійниішвидкозатьмарилаценайбільшекровопролиття за масштабом жертв. За 18 місяціввідвірусуH1N1 (такого ж типу, щоі свинячий іпташинийгрип) померло за різнимиоцінкамивід 50 до 100 млн. чоловік. • Було заражено близько 400 млн. людей, більше, ніж 20 % населенняпланети. • Грип за перші 25 тижнів убив 25 млн людей. СНІДубулопотрібно 25 років, щобубити 25 млн людей. • Епідемії H1N1 повторювалися в Азіїв 1957 і 1968 роках • Цікаво знати: у лютому 1998 року Інститут Молекулярної Патології Армії США (AFIP) отримав зразок вірусу H1N1 1918 року з трупа корінної мешканки Аляски, похованої у вічній мерзлоті 80 років тому. Цей зразок дозволив вченим в жовтні 2002 року відтворити генну структуру вірусу 1918 року. Вірус іспанки виявився слабкішим від сучасного H5N1. Палата для хворих на грип під час епідемії “іспанки” 1918-1919 р., м. Вашингтон Іспанські солдати з форту Райлі Лебідь Ю. О., Рибальська ЗОШ

9. грип • Вірус грипу – складний. Його генетична інформація закодована у вісьмох одноланцюгових молекулах РНК. • Приєднавшись за допомогою рецепторних молекул до клітин епітелію, вірусна РНК проникає через цитоплазму до ядра клітини. • У клітині відбувається самозбирання вірусних частинок, яке супроводжується руйнуванням клітинних структур і виходом віріонів у міжклітинний простір. • Коли таких клітин в епітеліальній тканині виявиться багато, спостерігають симптомиінфекції. • Накопичення решток зруйнованих клітин в організмі викликає кашель, підвищення температури. Мал. 1. Схематична будова вірусу грипу: NA та НА - різні поверхневі білки АПЧХИ- АПЧХИ Віруси Слизові оболонки Мал. 2. Життєвий цикл вірусу грипу: • 1.приєднання вірусу до чутливої клітини; 2. утворення пухирця з вірусом; 3. злиття мембран і потраплянняРНКвірусу в цитоплазму; 4.проникнення РНКвірусу до ядра клітини; 5. транскрипціяі реплікація вірусної РНК; 6.синтез вірусних структурних білків та збираннявіріонів;7. «вихід» віріонів з клітини. Епідемія Лебідь Ю. О., Рибальська ЗОШ

10. грип • Грип – це гостре інфекційне вірусне захворювання дихальних шляхів); входить до групи гострих респіраторних вірусних інфекцій (ГРВІ). Періодично розповсюджується у вигляді епідемій. • Захворюваність грипом переважає восени та взимку. (Чому?) • Чому майже щороку люди хворіють на грип? Адже імунна система повинна була б забезпечити несприйнятливість організму до цього вірусу. щоразу, коли починаєтьсяепідемія, ми маємо справу зновимвірусом, генетичнаінформаціяякогозмінилася (відбуласямутація).Саме тому наша імунна система не можейогознешкодити. відповідь Лебідь Ю. О., Рибальська ЗОШ

11. Вірус ІМУНОДЕФІЦИТУ ЛЮДИНИ • Вірус імунодефіциту людини (ВІЛ) призводить до розвитку смертельно небезпечного захворювання – синдрому набутого імунодефіциту, тобто СНІДу. • ВІЛ вражає імунну систему людини, знижуючи при цьому протидію організму захворюванням. • ВІЛ був відкритий 1983 року вченими Пастерівського інституту (Париж) JIюкомМонтаньета ФрансуазоюБарре-Синуссі, за що вони 2008 року отримали Нобелівську премію в галузі медицини. • ФрансуазаБарреСинуссі та Люк Монтанье. Фото з сайту Нобелівськогокомітету (nobelprize.org) За даними ВООЗ, понад44 млн людей на планетіживутьз ВІЛ. За 32 р. існуванняепідеміїСНІДувідньогопомерло 20 млн людей. Наша країназалишаєтьсяєдиною в Європі, де епідеміяСНІДупрогресує. За офіційнимиданими 2010 року в Україніналічувалося182 тисячіВІЛ-інфікованих, а за даними ВООЗ – в двічібільше. ФАКТИ Лебідь Ю. О., Рибальська ЗОШ

12. ЕПІДЕМІОЛОГІЧНІ ПРОБЛЕМИ СНІДУ Памя’тайте: єдина людина, що може вберегти вас від СНІДу – це ВИ сами! Лебідь Ю. О., Рибальська ЗОШ

13. ЕПІДЕМІОЛОГІЧНІ ПРОБЛЕМИ СНІДУ • З моменту проникнення вірусу в чутливу клітину починається прихований період ВІЛ-інфекції – вірусоносійство (може тривати 7-10 років і більше). • У цей час інфікована людина почувається цілком здоровою. Рано чи пізно починається саме захворювання – СНІД, що триває зазвичай 1-3 роки та завжди закінчується смертю. • До цього часу не зареєстровано жодного випадку одужання ВІЛ-інфікованої людини. Це пов’язано з тим, що ВІЛ вбудовує свою генетичну інформацію у вигляді дволанцюго-вої ДНК у хромосому клітини, яка (а відповідно й організм) довічно стає носієм вірусу. Оскільки вірус вражає клітини імунної системи, зокрема Т-лімфоцити та макрофаги, у разі розвитку СНІДу інфіковані клітини масово гинуть. Імунна система перестає знешкоджувати збудників різних хвороб. Тому хворий гине не від вірусу імунодефіциту, а внаслідок інших інфекцій, збудників яких в нормі наша імунна система активно пригнічує (наприклад, молочниці, яку спричиняє паразитичний грибок). ВІЛ за останні 25 років значно поширився серед населення різних країн, серед яких і Україна, а СНІД набув характеру пандемії Половина нових випадків інфікування ВІЛ у світі припадає на вікову групу 15-24 роки. Протягом останніх років понад 6 000 молодих людей щодня заражуються ВІЛ. ФАКТИ Лебідь Ю. О., Рибальська ЗОШ

14. ПРОФІЛАКТИКА ЗАРАЖЕННЯ ВІЛ 4. Основна умова – ваша поведінка. Здоровий спосіб життя – ТАК! 1.Спеціальне виховання дітей і лекції для дорослих в питаннях захисту і запобігання. • За цей час людство навчилось ефективно протистояти епідемії завдяки впровадженню лікувальних препаратів і профілактиці розповсюдження вірусу. Широка поінформованість суспільства та інтенсивні профілактичні засоби дали змогу деяким країнам знизити рівень передачі ВІЛ-інфекції. Але загалом у світі кількість інфікованих людей щорічно зростає. 5. Дотримання засобів безпеки при використанні любого інструментарію (у медичних установах і в побуті при різних маніпуляціях; повна відмова від вживання ін’єкційних та інш. наркотичних речовин) 2. Уникати випадкових статевих контактів, використовувати презерватив. 3. Перевірка донорської крові. Лебідь Ю. О., Рибальська ЗОШ

15. ЧИННИКИ, ЩО ПРИЗВОДЯТЬ ДО ПОШИРЕННЯ ІНФЕКЦІЙ І СПАДКОВИХ ЗМІН ВІРУСІВ • розширення ареалів (інтродукція) свійських тварин і культурних рослин, тривале вирощування на певній території одних і тих самих культур широкомасштабні транспортні перевезення людей, їхніх продуктів харчування тощо • забруднення повітря, нищення лісів, міграції диких тварин унаслідок руйнування середовищ їхнього мешкання • порушення правил переливання крові, правил санітарії та гігієни, випадкові статеві контакти, вживання наркотиків • неконтрольований ріст великих міст Підсумовуючи проблему поширення вірусів та епідеміології вірусних захворювань, слід відзначити провідну роль людини в появі нових і збільшенні патогенності давно відомих вірусних інфекцій. Лебідь Ю. О., Рибальська ЗОШ

16. ВИСНОВКИ • Поширення вірусів як внутрішньоклітинних паразитів у біосфері визначене ареалами чутливих до них організмів. Певні види вірусів завжди мають певнe коло видів хазяїв. • Пристосування вірусів до внутрішньоклітинного паразитизму проявляються в різноманітності способів ефективного зараження хазяїв. • Переносниками віріонів часто слугують різні членистоногі. Зараження можливе також при недотриманні санітарних норм під час переливання крові або хірургічних операцій (гепатит В, ВІЛ). Для деяких вірусів встановлена можливість передачі при статевих контактах (герпес, ВІЛ, гепатит С). • Віруси здатні до спадкових змін шляхом мутацій або обміну ділянками РНК між різними видами. Ця їхня властивість сприяє виникненню нових вірусних частинок та інфекційних захворювань, наприклад ВІЛ, який спричинює смертельну хворобу – СНІД. Лебідь Ю. О., Рибальська ЗОШ