Домрачев В.М. (Європейський Університет) Київ – 2011

1. Фінансова стабільність та інстументи запобігання фінансовим кризам: міжнародний досвід, рекомендації для України Домрачев В.М. (Європейський Університет) Київ– 2011

2. 14 лютого 2011 р. відбулось засідання Міністрів Фінансів і Голів Центральних Банків G20. Результатом була заява стосовно розробки міжнародних принципів макропруденційної політики стосовно забезпечення фінансової стабільності

3. Актуальність розгляду інструментів посилення фінансової стабільності • зумовлена необхідністю забезпечення стабільного функціонування фінансової системи та фінансового сектору України. Вирішення цього завдання вимагає розробки нових механізмів і методів розвитку всіх сегментів і секторів фінансового ринку на основі системи узгоджених дій Міністерства фінансів і Національного банку України. Одним із ключових елементів такого механізму є розробка системи заходів щодо координації грошово-кредитної та бюджетно-податкової політики з використанням наявних у кожній інституції методів та інструментів.

4. Визначення поняття фінансової стабільності • Категорія “фінансовастабільність” є відносно новою для економічної науки. Це пов'язано з тим, що у минулому ринкові системи різних країн не мали того ступеню волатильності і зв'язаності, які в сукупності ведуть до загрози їх загальної дестабілізації і істотно ускладнює проведення ефективної фінансової і макро-економічної політики.

5. На теперішній час єдиноїконцепціїфінансовоїстабільностінемаєні у вітчизняній, ні в зарубіжнійнауці. Причини полягають у наступному: • 1. Функції фінансів суттєво відрізняються від інших економічних функцій, таких, як обмін, виробництво і розподіл ресурсів. • 2. Фінанси сприяють економічному зростанню, підвищенню ефективності економіки і, кінець кінцем, соціальному процвітанню. • 3. Фінансова стабільність виконує соціальну функцію – забезпечує суспільне благо, тому монетарна і фінансова стабільність тісно зв'язані.

6. Фінансова стабільність є складним поняттям, стабільна фінансова система характеризується наступними рисами : - стійке функціонування її складових елементів; - здатність збереження її властивостей при несприятливих зовнішніх діях; - має ефективно функціонуючу систему нагляду, моніторингу і управління ризиками; - включає розумну монетарну політику, що не провокує зростання цін; - відсутність істотних відхилень цін на фінансові активи від своїх фундаментальних рівнів - здатна адсорбувати несподівані події і шоки реальної економіки.

7. Кількісне вимірювання фінансової стабільності тісно пов’язане з вимірюванням ступені ризику в економіці. Для вимірювання фінансової стабільності різні фінансові інституції та центральні банки використовують методики, які пов’язані з національними особливостіми структури фінансової системи країни. Серед інших аналізуються наступні види ризиків: - політичні ризики; - економічні ризики; - фінансові ризики; - сумарний ризик; прогноз за кожним видом ризику.

8. Політичні ризики Фактори, за якими робляться оцінки : • Стабільність Уряду. • Інвестиційна привабливість. • Конфлікти: внутрішні та зовнішні. • Рівень корупції. • Мілітаризація країни (віїни). • Релігійні тиски. • Проблеми законодавства. • Етнічні проблеми. • Рівень бюрократії. • Рівень демократії. • Рівень соціальної нерівності.

9. Економічні ризики Фактори, за якими робляться оцінки : • ВВП на душу населення. • Зростання реального ВВП. • Рівень інфляції. • Дефіцит бюджету у відсотках до ВВП. • Поточний рахунок у відсотках до ВВП.

10. Фінансові ризики Фактори, за якими робляться оцінки (характеризують розвиток фінансово – банківської системи): • Зовнішній борг у відсотках ВВП. • Обслуговування зовнішнього боргу на протязі року у відсотках до річного експорту товарів та послуг. • Поточний рахунок за останні 12 місяців у відсотках до річного експорту товарів та послуг. • Чиста міжнародна ліквідність (міжнародні резерви) у місяцях імпорту. • Стабільність курсу національної валюти (% зміни на протязі року). • Стабільність фондового ринку.

11. Сучасні виклики: • Землетрус у Японії • Ситуація у Північній Африці • Боргова криза у Європі • Нестійке зростання у Китаї • Проблеми відновлення економіки США • Зростання цін на нафту та продукти • Зростання волатильності світових фінансових ринків • Відновлення зростання дисбалансів у світовій економіці

19. Процес управління загрозами • Передбачення загроз • Визначення природи загрози, ризиків і розміру (можливих) втрат • Планування впливу на загрози (ціль, метод) • Безпосереднє здійснення впливу на загрози (інструменти, заходи) • Моніторинг результатів впливу на загрози • Удосконалення методів впливу на загрози (корегування, розробка нових методів)

20. Інструменти забезпечення фінстабільності: • Інституційні - Запровадження нових наглядових установ (зокрема, Банк міжнародних розрахунків та Базельскій комітет у 1999 році з метою забезпечення фінансової стабільності організували Financial Stability Institute (FSI)). • Фінансові - розробка стабілізаційних програм, - посилення нагляду: Базель ІІІ

21. Інституційні: Міжнароднапрактика забезпечення фінансової стабільності та запобігання кризових явищ у фінансовому секторі Більшість країн розробили свої стабілізаційні програми. Вважається, що кращей та найбільш обоснованою є програма Уряду США. В її основу покладено наступні ключові елементи: 1. Посилення довіри з метою фінансової стабілізації шляхом: - проведення ретельного стрес-тестування провідних банків; - забезпечення прозорості балансів та належного рівня інформування; - надання фінансової допомоги. 2. Створення державно-приватного інвестиційного фонду. 3. Стимулювання споживчого попиту і бізнесу. 4. Посилення прозорості і платоспроможності, обмеження розміру дивідендів. 5. Підтримка домогосподарств і запобігання втратам закладеного майна. 6. Сприяння розвитку малого бізнесу, надання позик.

22. Інституційні: Міжнароднапрактика забезпечення фінансової стабільності та запобігання кризових явищ у фінансовому секторі ФРС взаємодіє з Казначейством США для стабілізації фінансового ринку на основі прозорості та зрозумілості. При цьому про свої дії ФРС інформує Конгрес США та суспільство. Ключовими елементами плану фінансової стабілізації запровадженого центральними банками є: - Збільшення обсягів ліквідних коштів у банківській системі; - Посилення політики відсоткових ставок у напрямі сприяння стабілізації економіки; - Посилення пруденційного регулювання у фінансовій сфері; - Рекапіталізація банківської системи (також за участю держави); - Викуп проблемних активів; - Стимулювання кредитування (спеціальні програми спільно з урядом); - Збільшення гарантій щодо збереження вкладів.

23. Інституційні: Міжнароднапрактика забезпечення фінансової стабільності та запобігання кризових явищ у фінансовому секторі • Інший напрямок плану фінансової стабілізації має «Програма антикризових заходів Уряду та Центрального банку Російської Федерації на 2009 рік». Метою програми є: збереження і розвиток промислового і технологічного потенціалу, посилення соціального захисту населення, забезпечення гарантій соціальної і медичної допомоги, державна підтримка сфери зайнятості, зниження адміністративного тиску на бізнес, підвищення стійкості національної фінансової системи. Також передбачено наступне: • - зниження норми обов’язкового резервування на 4% = 300 млрд. руб.; • - збільшення ліміту по бюджетним «залишкам» Мінфіна; • - розміщення залишків бюджету на 3 місяца через три держбанка - 1080 млрд. руб.; • - зниження експортних податків на нафту у 3 кварталі = $ 5.6 млрд.; • - збільшення капіталу АІЖК = 60 млрд. руб.; • - підтримка фондового ринку = 500 млрд. руб.; • - можливість отримати кредит у “ВЭБ” для погашення зовнішніх зобов’язань = $ 50 млрд.; • - субординовані кредити банкам строком на 5 років = 950 млрд. руб.; • - введення обмежень на роботу біржи.

24. Досвід Великобританії. • Банк Англії: засновано - 1694 р., націоналізовано – 1946 р., незалежний – з 1997 р. У зв’язку з кризою у 2008 р. укладено меморандум про взаєморозуміння між Банком Англії, Міністерством фінансів та Комісією з регулювання фінансового ринку. У меморандумі встановлено принципи кооперації між Банком Англії, Міністерством фінансів та Комісією з регулювання фінансового ринку по досягненні фінансової стабільності. • У 2009 році прийнята нова редакція закону про банки, яка розширює перелік інструментів Банку Англії у виключних (в умовах кризи) ситуаціях. • Банку Англії дозволяється купувати боргові зобов’язання приватного сектору у разі відповідності цих дій виконанню банком головної мети – монетарної та фінансової стабільності. В Україні у Законі про НБУ це заборонено.

25. Новітні тенденції щодо розбудови системи регулювання фінансового сектору в країнах ЄС • Регулювання ринку фінансових послуг в країнах ЄС напередодні та під час кризи базувалося на децентралізованій моделі нагляду, ефективність якої у значній мірі залежала від взаємодії національних регуляторів. • Як показала фінансова криза, недоліком такої системи було те, що фінансові інституції і, передусім, банки були «глобальними у житті, локальними у своєму уході» • Оновлена система нагляду.Європейська комісія реалізовує проект модернізації системи контролю за фінансовим сектором Євросоюзу з метою недопущення повторення кризи в майбутньому.

26. Перша група нагляду буде сформована з центробанків країн - членів ЄС і регуляторів фінансових ринків. Вони займатимуться загальним моніторингом стану фінансової системи ЄС і попереджатимуть Єврокомісію про будь-які, навіть незначні, ознаки, які можуть свідчити про кризу, що насувається. Цей наглядовий орган називатиметься Європейською радою з системних ризиків. • Друга група нагляду, Європейська система фінансового нагляду складається з: - Об’єднаного комітету європейських наглядових органів; - Європейських наглядових органів у сфері цінних паперів та ринків, банківської справи, страхування та професійних пенсій (координуються вказаним вище Об'єднаним комітетом).

27. Європейські наглядові органи Європейська рада з системних ризиків.Метою діяльності Європейської ради з системних ризиків є макропруденційний нагляд за фінансовою системою з метою запобігання / нейтралізації системного ризику для фінансової стабільності в ЄС. Функції: 1. Збирати та аналізувати всю важливу інформацію для моніторингу та оцінки потенційних загроз для фінансової стабільності, які є результатом макроекономічного розвитку та розвитку фінансової системи в цілому; 2. Ідентифікувати та визначати найбільш пріоритетні ризики; 3. Попереджувати про проблемні ризики, які є істотними; 4. За необхідності надавати рекомендації щодо заходів, які мають бути вжиті в якості реакції на ідентифіковані ризики; 5. Продовжувати моніторинг реагування на певні попередження та рекомендації; 6. Ефективно співпрацювати з Міжнародним Валютним Фондом, Радою Фінансової Стабільності (Financial Stability Board) та безпосередньо з країнами.

28. Європейські наглядові органи • Об’єднаний комітет європейських наглядових органів.Завдання Об'єднаного комітету європейських наглядових органів включають існуючі завдання комітетів щодо регулювання ринку фінансових послуг ЄС, та додаткових технічних завдань: а). Розробка пропозицій щодо запровадження нових стандартів та правил нагляду в межах ЄС; 2). Полегшення обміну інформацією і угодами між національними наглядовими органами, надання необхідних обґрунтувань і удосконалення нормативного законодавства; 3). Визначення комплексного показника кредитоспроможності позичальника; 4). Координа-ція та ухвалення рішень в критичних ситуаціях.

29. Європейські наглядові органи • Цілями Європейського органу з питань цінних паперів та ринків є: покращення функціонування внутрішнього ринку, у т.ч. через створення раціональної, ефективної та послідовної системи регулювання та нагляду; забезпечення цілісності, прозорості, ефективності та впорядкованого функціонування фінансових ринків; посилення міжнародної координації у сфері нагляду.

30. 14 лютого 2011 р. відбулось засідання Міністрів Фінансів і Голів Центральних Банків G20. • - Під егідою G20створюється Рада з фінансової стабільності (Financial Stability Board) замість Форуму з фінансової стабільності, із розширеним мандатом. Її завданням буде сприяння створенню конкурентного міжнародного фінансового середовища, вільного від протекціонізму. Серед інших завдань органу стане розробка системи аналізу макроекономічних та фінансових ризиків та рекомендації щодо їх подолання; • - Реалізувати принцип транскордонного управління кризами, для системно важливих міжнародних корпорацій – розробити плани подолання ризиків та розв’язання проблемних ситуацій (іншими словами, вирішити проблему міжнародних фінансових корпорацій, які є «завеликими, щоб збанкротувати»); це включатиме, серед іншого, плани щодо можливого поділу та ліквідації фінансових груп; передбачалося також створення міжнародних наглядових органів для таких груп (завершення процесу передбачалося до червня ц.р.); • - Розвинені країни, МВФ, інші міжнародні організації повинні сприяти новим ринковим економікам та країнам, що розвиваються, у формуванні та реалізації нових регулятивних норм, які відповідатимуть новим міжнародним стандартам; • - Посилити стандарти пруденційного нагляду після завершення кризи; зокрема, це включатиме на національному рівні запровадження більш високих та більш якісних вимог до капіталу, створення проти циклічних капітальних «буферів» (фондів), вищі капітальні вимоги для більш ризикових продуктів (послуг), жорсткіші вимоги щодо позабалансових операцій; вважається, що такий підхід дозволить запобігти надмірно ризиковим операціям банків та запобігатиме поширенню шоків на фінансову систему в цілому; • - Гармонізувати підхід до визначення капіталу, запровадити заходи із боротьби із проциклічністю, у тому числі шляхом введення вимоги до банків щодо формування резервів ресурсів для подолання кризових часів; • - Базельський комітет та національні органи повинні працювати над удосконаленням управління ризиками у рамках процесу сек’юритизації, у тому числі щодо частки ризику, яку несе емітент цінних паперів (який стимулював би більш стриману поведінку щодо ризиків)

31. Базель ІІІ • Укріплення банківської системи • Вдосконалення інструментів з забезпечення фінансової стабільності • Забезпечення довгострокової стабільності • Мікро- та макропруденційний нагляд

32. Базельський Комітет (Базельський комітет із банківського нагляду (BCBS) оприлюднив свої рекомендації: - Базельський комітет та національні органи повинні опрацювати та запровадити нові міжнародні вимоги до ліквідності фінансових організацій, у тому числі транснаціональних; це включатиме, зокрема, коефіцієнт покриття ліквідності у кризових умовах та більш довготерміновий коефіцієнт структурної ліквідності; - Імплементація Другої Базельської угоди до 2011 р. у країнах Великої двадцятки залишається актуальною метою; - Від Базельського комітету вимагається перегляд інструкцій щодо вимірювання концентрації ризиків; регулятори повинні посилити вимоги щодо практики менеджменту ризиків у банках; банки повинні переоцінити свої моделі оцінки ризику з метою врахування кризових умов та прозвітувати перед регуляторами; крім того, від фінансових компаній вимагається розширити регулярне розкриття інформації щодо та понесених втрат у відповідності до міжнародних стандартів; - Особлива увага привертається до подолання розриву у рівні регулювання банків, страхових компаній та у сфері цінних паперів; - Вповноважені органи повинні відслідковувати значні зміни у цінах активів та їх потенційні наслідки для макроекономіки та фінансової системи; - Пропонується переглянути кодекси ділової поведінки на рівні країн та регіонів з метою підвищення рівня захисту інвесторів та ринків; - Регуляторна система повинна бути змінена з тим, щоб органи могли адекватно визначати та враховувати макропруденційні ризики у різних секторах фінансової системи, у тому числі щодо банків, «тіньових банків» (фінансові інституції, які не підпадають під формальне визначення банків, проте реально виконують більшість функцій банків) та приватних капітальних фондів з метою обмеження накопичення системного ризику; - Усі компанії, чиє банкрутство загрожуватиме фінансовій стабільності повинні підлягати консолідованому, регулярному нагляду відповідно до найвищих стандартів (конкретні пропозиції розглянуті вище); - Хедж-фонди та їх менеджери повинні реєструватися і розкривати необхідну для оцінки системного ризику (який вони становлять індивідуально чи спільно) інформацію наглядовим та регулюючим органам; оцінюватися також буде наявність належного управління ризиками у цих фондах; при цьому будуть розроблятися заходи із обміну інформацією між зацікавленими органами; ефективний менеджмент ризиків вимагається також від компаній, які виступають партнерами хедж- фондів; - Для ринку похідних цінних паперів (деривативів) рекомендуються стандартизація, а також підвищення стійкості, у тому числі через створення централізованого клірингу, який буде підлягати регулюванню та нагляду; стандартизація, зокрема, торкнеться ринку свопів на корпоративний дефолт (CDS);

33. Базель ІІІ • Посилення вимог до капіталу банків • Банки повинні мати більше ліквідних активів • Обмежити леверідж банків • Збільшити розмір резервів банківського капіталу

34. Базель ІІІ • Ввести граничний коефіцієнт леверіджа для банків • Зменшити проциклічність фінансового сектору • Контрциклічні резерви банків повинні бути привязані до співвідношення Кредит-ВВП у країні • Необхідно запровадити заходи для прогнозування галузевих бізнес – циклів у реальному часі • Необхідно запровадити стрес сценарії для прогнозування стану ліквідності

35. Базель ІІІ • Основну увагу слід приділяти Системним фінансовим інституціям (SIFIs) • Розробити індикатори системного ризику • Надати визначення SIFIs • Розробити диференційовані правила регулювання та нагляду за фінансовим інституціям в залежності від системності (чи окремі для SIFIs) • Розробити заходи зменшення імовірності банкрутства SIFIs • Розробити заходи запобігання розповсюдження ризиків

36. Особливості фінансової стабільності в українській економіці. • Під час фінансової кризи зросли ризики дефолту України. Хоча на поточний час ризики для України значно зменшились у порівнянні з зростаючими ризиками країн Єврозони, дослідження факторів, які формують значення ризику залишається актуальним. При цьому варто зазначити, що, принаймні наразі, зарубіжні інвестори сприймають загрозу дефолту у ряді країн Єврозони як більш ймовірну, ніж в Україні. Про це свідчать котирування свопів на суверенний дефолт, які можна розглядати як один з індикаторів оцінки ринком спроможності держави вчасно й у повному обсязі розрахуватися за своїми зобов’язаннями. За цим показником премія за ризик, пов’язана із суверенними цінними паперами таких держав, як Угорщина, Ірландія, і особливо – Греція, помітно перевищують українські.

37. Своп на суверенний дефолт (Credit Default Swap, CDS) – кредитний похідний цінний папір, який дозволяє покупцю отримати компенсацію в разі виникнення визначеної кредитної події для відповідних активів чи окремого кредиту. В обмін на компенсацію покупець CDS сплачує емітенту цього цінного паперу періодичну премію, розмір якої визначений в базових пунктах (відсоток вартості референційних активів).

38. є очевидним факт необхідності різкого збільшення вимог до капіталізації банків в Україні • Частка наданих кредитів банками України (01.01.2011):2-a державними банками – 13%; 10 найбільшими банками – 56%; 20 найбільшими банками - 75%. На решту 155 ”кишенькових” банків припадає 25 % кредитів.

39. Зовнішньоекономічні ризики для економіки України можна вділити такі ризики та групи ризиків зовнішнього економічного середовища, які можуть загрожувати розвитку української економіки: • зниження економічної активності (більш повільним проти прогнозованого розвитком) країн-основних економічних партнерів України, що знизить зовнішній попит. Таки розвиток подій може бути пов'язаний, серед іншого, із згортанням кризи суверенних боргів у Єврозоні, або з різким та передчасним переходом провідних центральних банків до жорсткої монетарної політики; • погіршення зовнішньоекономічної кон’юнктури, викликане або відсутністю зростання (чи анемічним зростанням) цін на критичні предмети експорту України, або випереджаючими темпами зростання цін імпортованих ресурсів (зокрема, енергоносіїв) • прискорення інфляції під впливом зовнішніх чинників (пов’язано із ризиком зростання світових цін). Цей фактор може мати також негативний соціальний ефект, здійснюючи особливий тиск на домогосподарства із низьким рівнем доходу; • погіршення умов фінансування, що може бути пов’язане, серед іншого із борговою кризою у «периферійних» країнах Єврозони (Греції, Іспанії, Португалії, Ірландії) або у одній із сусідніх нових ринкових економік (наприклад, в Угорщині). Кожна з цих подій матиме негативний ланцюговий ефект для економік усього регіону. Іншим фактором може стати підвищення вартості кредитних ресурсів внаслідок дій провідних центральних банків; • тиск на курс гривні та ціни українських активів внаслідок припливу капіталу через розрив у рівнях відсоткових ставок між новими ринковими та розвиненими економіками, особливо у випадку переходу ряду центральних банків провідних нових ринкових економік до більш жорсткої монетарної політики під тиском високих рівнів інфляції (у такому разі з’являться передумови для спекуляцій, і, можна припустити, що розрив у рівнях ставок не буде реально відображати співвідношення існуючих ризиків).

40. Теорії криз

41. Фінансові кризи – характерна риса сучасної економіки (часто пов’язані з політичними кризами): • Банківські кризи • Валютні кризи • Бульбашки • Обширні (twin, системні) кризи

42. Головне питання – роль центрального банку у подаланні (протидії) фінансової кризи • Чи спроможен центральний банк використовуючи свої інструменти без шкоди для економіки взагалі протидіяти фінансовій кризі • Яка стратегія при цьому повинна використовуватись • Які інструменти можуть бути використані, зокрема в Україні

43. Моделі фінансових криз: • Теорія раціональної поведінки інвесторів (Leland M. A Revolution in Arrears: The development Crisis in Latin America, N.Y., Preager Publ., 1988, -212 p.) • Теорія ірраціональної поведінки інвесторів (Shiller Robert J., Irrational Exuberance, Princeton Univ.Press, 2005, -344 p.)

44. Теорія раціональної поведінки інвесторів (Leland 1987) • Теорія поганих новин • Теорія страху розвалу ринку • Теорія надлишкового хеджування

45. Теорія раціональної поведінки інвесторів • Інформаційно-інформовані інвестори • Не інформовані інвестори

46. Хогарт: Бульбашка Південного моря (1720 р.)

47. Теорія ірраціональної поведінки інвесторів

48. Кризи класичні та кейнсіанські • Кейнсіанський підхід: акцент робиться на попиті споживачів. • Кейнсіанська криза: підприємства не в змозі використати виробничі потужності із-за недостатності попиту на вітчизняну продукцію, збільшується імпорт, погіршується зовнішній баланс.

49. Кризи класичні та кейнсіанські • Класичний підхід: акцент робиться на виробництві та на рентабельності підприємств. • Класична криза: підприємства не можуть збільшити випуск продукції із-за недостатньої рентабельності і для збільшення прибутків підвищують ціну. Продукція стає неконкурентоздатною. Необхідно проводити курсову корекцію.

50. Кризи класичні та кейнсіанські • Сучасна криза має признаки криз обох типів: Збільшення іздержек виробництва, зниження рентабельності підприємств, зростання інфляції, збільшення зовнішньої заборгованості, зменшення попиту, збільшення безробіття.