140 likes | 391 Views
Микола Іванович Міхновський (1873 - 1924). Ранні роки. Нащадок старовинного козацького роду, корені якого простежуються ще з 17 століття.
E N D
Ранні роки • Нащадок старовинного козацького роду, корені якого простежуються ще з 17 століття. • Микола Міхновський народився у сім'ї сільського священника у селі Турівка Прилуцького повіту на Полтавщині (тепер — Згурівський район Київської області) у 1873 році . • Дитинство пройшло серед української природи, народних пісень, оповідань і дум. Світогляд дітей формувався під впливом батька, який виховував їх у «самостійницькому дусі». • Батько Миколи — Іван — свято беріг національні традиції і сміливо правив богослужіння українською мовою. • Освіту Микола Міхновський здобув у Прилуцькій гімназії. Закінчивши гімназію, у 1890-му році вступив на юридичний факультет Київського університету.
Участь у «Братстві тарасівців» • Будучи першокурсником університету Святого Володимира Микола Міхновський долучився до українського національного руху і став членом «Молодої громади». • Влітку 1891 року неподалік могили Тараса Шевченка четверо молодих людей склали присягу на вірність Україні, та заснували таємне політичне товариство «Братство тарасівців». Міхновський, хоч і не був серед засновників, невдовзі став ідеологом і провідником Братства. Микола Міхновський у студентські роки
Мета братства: • «Братство тарасівців» проголосило своєю метою боротьбу за «самостійну суверенну Україну, соборну, цілу і неподільну, від Сяну по Кубань, від Карпат по Кавказ, вільну між вільними, без пана й без хама, без класової боротьби, федеративну всередині». • Організація припинила існування 1893 року після того, як частину «тарасівців» було заарештовано, а іншу — вислано у села.
«Харківський період» • 1899 року Міхновський переїхав до Харкова. Займається адвокатською практикою. • Енергійно і швидко Микола Міхновський завоював авторитет серед української громадськості Харкова. На початку 1900 року студентська громада під його проводом влаштувала у зрусифікованому Харкові святковий концерт, присвячений 100-річчю «Енеїди» Івана Котляревського. • 19 і 26 лютого 1900 року Міхновський виступав перед учасниками Шевченківських свят у Полтаві і Харкові, закликав до збройної боротьби за права українського народу. Микола Міхновський (другий ряд, перший праворуч) серед прибічників у Харкові
Самостійна Україна (маніфест) • Січень 1900 року, Микола Міхновський у Харкові взяв участь у створенні Революційної Української Партії (РУП) — першої української політичної самостійницької організації у Наддніпрянській Україні. Міхновський узагальнює ідеї партії в окремій брошурі. Вона з'явилася того самого року під назвою "Самостійна Україна" і була видана у Львові, накладом у тисячу примірників.
Створення УНП • У 1902 році, коли у Революційній Українській Партії почали перемагати соціалістичні та автономістські тенденції, Міхновський разом із небагатьма однодумцями вийшов із РУП. • На початку 1904 року заснував Українську Народну Партію (УНП), що проголосила своєю метою боротьбу за самостійність України.
Доба визвольних змагань • З початком Першої світової війни з'явилася ідея закласти підвалини майбутньої української армії. • З початком Української революції наприкінці березня 1917 року «самостійники» Міхновського ввійшли до складу ЦР, серйозні розходження виникли вже під час написання першої спільної відозви. Побачивши, що у дискусіях лише марнується дорогоцінний час, Микола Міхновський повністю віддався творенню українського війська.
Розбудова українського війська • 11 березня 1917 ухвалено рішення про формування Першого українського полку імені гетьмана Богдана Хмельницького. • 16 березня 1917 року було створено товариство "Український військовий клуб імені гетьмана Павла Полуботка" на чолі з Миколою Міхновським. • На І-му Всеукраїнському військовому з'їзді (5 — 8 травня 1917) Микола Міхновський увійшов до складу Українського генерального військового комітету (УГВК) — вищої військової установи в Україні. Мітинг з нагоди 3-го військового з'їзду у Києві. Міхновський — серед керівників
Конфлікт з Центральною Радою • Полуботківці вдалися до спроби воєнного заколоту з метою проголошення незалежної України. У ніч з 3 на 4 липня 1917 р. полк вийшов з казарм, здобув арсенал і частину центру Києва. Але виступ не підтримала Центральна Рада, яка ще сподівалася досягти української автономії політичним шляхом. 6 липня повстанці склали зброю. Прямих доказів участі Миколи Міхновського у повстанні не було. • На прохання Володимира Винниченка та Симона Петлюри військова влада відправила Міхновського на Румунський фронт для проходження служби. На фронті або у військових в'язницях, опинилося й багато інших самостійників. Публікація ІІ Універсалу остаточно спонукала Міхновського до повстання
Участь у гетьманському русі • Самостійники підтримали державний переворот 29 квітня 1918 року. • Міхновському запропоновано посаду особистого радника гетьмана. Від цього амбітний Микола Міхновський відмовився. Разом з УДХП він став в опозицію до гетьманського режиму. • Микола Міхновський, як і всі хлібороби-демократи, не підтримував ідеї масового антигетьманського повстання. Коли ж воно розпочалося виступав за примирення сторін, утворення коаліційного українського кабінету при збереженні гетьманату. Мітинг самостійників у Києві з нагоди гетьманського перевороту
Спроба повалення Директорії • Ставлення Міхновського до Директорії було відверто негативним. • Наприкінці 1918 — на початку 1919 року становище УНР стало критичним. «Необхідно щось робити! Інакше — кінець Україні! Держава наша загине», — заявляв Микола Міхновський. Хлібороби-демократи розробили відчайдушний план усунення Директорії від влади. • Рішення УДХП було однозначним — «Необхідно їхати до Болбочана. Єдина надія на нього». • Місія до Болбочана стала останньою політичною акцією. З наказу Петлюри П.Болбочана було заарештовано. Міхновський повністю виключений з політичного життя. Полковник УНР Петро Болбочан — остання надія Міхновського
Останні роки життя • Деякий час мешкав на Полтавщині, звідки пізніше, спустошений невдачами, виснажений фізично і психічно, розчарований в українській еліті, виїжджає на Кубань. Чотири роки Микола Міхновський жив на Кубані. • 1924 року Микола Міхновський повернувся до Києва, де був заарештований ДПУ. Вже наступного дня, 3 травня 1924 року, трапилася трагедія: Миколу Міхновського було знайдено повішеним у садку в садибі Володимира Шемета, де він квартирував. Могила М. Міхновського на Байковому кладовищі