Кулєш Валерія Олександрівна, методист відділу спеціальної освіти Донецького облІППО

1. Організація роботи щодо створення умов формування соціальної компетентності, розвитку та духовно-ціннісної орієнтації вихованців шкіл-інтернатів Кулєш Валерія Олександрівна, методист відділу спеціальної освіти Донецького облІППО

2. Соціалізація (із лат. – «громадський») – це процес входження індивіда до соціуму. Цей процес передбачає засвоєння індивидом певної системи цінностей (норм, зразків, знань, уявлень) для функціонування в суспільстві, здобуття власного соціального досвіду та активного формування особистості.

3. Соціальна девіація – це поведінка, яка не відповідає соціальним нормам (або реалізовує традиційні, установлені соціальні норми) і засуджується значною частиною суспільства.

4. Соціально-педагогічна адаптація – це процес взаємодії особистості з середовищем, коли остання повинна враховувати особливості середовища й активно впливати на нього, щоб забезпечити задоволення своїх основних потреб і реалізацію значущих цілей.

5. Соціальна компетентність – це соціальні навчички (обов’язки), що дозволяють людині адекватно сприймати норми і правила життя в суспільстві, – це здатність індивіда: • ефективно взаємодіяти з людьми в системі міжсобистісних стосунків, що зводиться до сукупності вмінь та орієнтації в соціальних ситуаціях; • правильно визначати емоційні особливості інших людей, вибирати адекватні способи спілкування з ними та реалізовувати їх у процесі взаємодії.

6. Умови формування соціальної компетентності, розвитку та духовно-ціннісної орієнтації вихованців шкіл-інтернатів

7. Побут освітньо-виховного закладу • Побут виховної устнови визначається архітектурно-планувальними особливостями приміщень та організацією предметно-просторового середовища, його облаштованістю, а також режимом життя, етикетом та рядом власних традицій, що складаються в кожному закладі.

8. Приміщення виховної організації • Архітектурно-планувальне рішення

9. Вплив предметно-прострового середовища: • Наявність або відсутність диференціювання на три види територій – первинні (довгий час знаходяться в користуванні дитячим колективом), вторинні (періодично використовуються), специфічні (приміщення, необхідні для використання всією установою). • Врахування вікових та індивідуальних особливостей вихованців та членів педагогічного колективу (кольорові рішення, відповідність меблів, адекватність набору м’якого інвентарю тощо). • Ступінь благоустрою та технічного оснащення приміщень.

10. Наявність фіксованої персоніфікованої території сприяє: • формуванню групової ідентичності (наш клас, наші спальні) • згуртованості виховної групи • зросту інтенсивності взаємодії в первинному колективі • зниженню частоти агресивної поведінки в первинних колективах та між ними тощо.

11. Просторова ущільненість (відсутність меж групового та персонального простору) дає ряд негативних ефектів: • когнітивне перенавантаження (обсяг інформації перебільшує можливість організму впоратися з ним) • неможливість, і, як наслідок, нездатність контролювати небажане пілкування • зменшення можливості вибору та свободи дій, а також контролю простору • виникнення стресів та конфліктних ситуацій.

12. «[благоустроенность]… имеет значение не только потому, что она определяет достаток, удобство жизни воспитанников, чистоту и порядок, но и потому, что в этой области воспитываются очень важные навыки, создается более спокойный фон для психического настроения воспитанников… Поэтому воспитательная часть не должна пренебрегать даже самыми пустячными мелочами в материальном быту коллектива …создавая кодекс внутриколлективных правил, обязанностей и традиций и т.д.» А.С.Макаренко

13. Режим • Режим передбачає певну тривалість та чередування різних занять, сну та відпочинку, в тому числі й відпочинок на свіжому повітрі, регулярність харчування, дотримання правил особистої гігієни.

14. Параметри ефективності режиму (за А.С.Макаренком): • доцільність • точність • загальність • визначеність

15. Етикет • Етикет – сукупність правил поведінки, що регулюють зовнішні прояви людських відносин.

16. Етикет в освітньо-виховному закладі містить наступні складові: • норми спілкування членів організації один з одним, старших з молодшими і навпаки • загальні правила дисципліни – навчальної, рекреаційної. Побутової • правила вирішення конфліктів • правила користування приміщеннями та обладнанням • дотримання та підтримка чистоти й порядку • вимоги до зовнішнього вигляду всіх членів колективу.

17. Традиції • Традиція – форми та установлення життя, ідеї, цінності, норми поведінки, що зберігаються у виховному закладі на протязі тривалого часу та передаються від одного покоління його членів до іншого.

18. Для традиції характерні: • бережливе відношення до раніше усталеного укладу життя закладу • увага не лише до змісту життя й поведінки, а й до зовнішнього оформлення і прояву

19. Самообслуговування • Самообслуговування включає такі компоненти: • підтримування в чистоті приміщень, догляд за обладнанням та інвентарем • посильний ремонт приміщень, обладнання, інвентарю • участь в організації харчування та прибирання посуду за собою • виготовлення наочних посібників, спортивного та іншого інвентарю, предметів оформлення приміщень, реквізиту для виховних заходів

20. Одяг • Одяг може мати не лише функціональне значення – збереження здоров’я вихованців, їх фізичний та естетичний розвиток, а й символічне – особлива належність до освітньої установи.

21. Життєдіяльність виховної організації • Життєдіяльність – взаємопов’язана сукупність різних видів роботи, що забезпечує задовільнення потреб конкретних людини, колектива, групи з врахуванням вимог та потреб більш широкого соціального середовища та всього суспільства.

22. Сфери змісту життєдіяльності: • спілкування • пізнання • предметно-практична діяльність • духовно-практична діяльність • спорт • гра

23. Організація та навчання взаємодії у виховній організації • Взаємодія розглядається як організація сумісних дій індивідів, груп та організацій, що дозволяє реалізувати їм сумісну роботу.

24. Змістовна основа взаємодії – цінності, визнані суспільством і конкретним освітнім закладом: • інтелектуальні • експресивні • інструментальні • соціальні • цінності, специфічні для різних сфер життя (пізнання, спорту, спілкування тощо)

25. Вирізняють організацію • групової взаємодії • міжгрупової • масової

26. Навчання взаємодії – формування та розвиток в людини інтелектуальної, психічної та соціальної готовності до ефективної участі у взаємодії та освоєння нею засобів практичної реалізації цієї готовності.

27. Шляхи підготовки вихованців до активної взаємодії: • організації взаємодії вихованців в побуті та життєдіяльності організаці • в процесі спеціально створюваних ситуацій, що передбачають взаємодію • за допомогою різноманітних тренінгів, ігор, інших виховних заходів

28. Важливі складові процесу навчання взаємодії: • розвиток у вихованців бази мовленнєвого спілкування • формування соціально ціннісних установок • розвиток комунікативних вмінь.

29. Виховна робота дає широкі можливості для формування ціннісних орієнтирів вихованців, їх соціальної компетентності, що в подальшому сприяє виконанню основного завдання освітніх інтернатних закладів – соціалізації та соціальній адаптації дітей пільгових категорій.

30. ДЯКУЄМО ЗА УВАГУ!